…стане трошки легше жити з новою планувалкою маршрутів, позаяк навіть без преміума доступна теплова карта, причому – ваша особиста. Без бабла. Власна теплова карта. Крутяк.
Злапані моменти
Фотографії та трошки думок
Фанатам Strava |
March 28th, 2019 @ 17:06
|
|
|
|
| Записано в: Роверове Немає коментарів | |
Одного дощового дня в Парижі |
March 20th, 2019 @ 22:54
|
|
…одного дощового листопадового дня.
|
|
| Записано в: Подорожі Немає коментарів | |
Müller’sche Volksbad |
December 7th, 2018 @ 9:55
|
|
Ото вчора видався вечір, який дозволив перегулятися містом і згадати, з якого боку підходити до штатива… як вдало підказав Ромко на мордокнижечці, востаннє ми з ним так ще по Львову гуляли. Das Müllersche Volksbad (“народний басейн Мюллера”, чи то купальні) — то один з басейнів-купалень Мюнхена, що був побудований в стилі модерн (також відомому як “югендстиль”) в 1901 році як найбільший та найдорожчий басейн світу та перші громадські купальні в Мюнхені. Будувалося на гроші інженера Карла Мюллера. Знаходиться поблизу будівлі Німецького Музею (Deutsches Museum) на березі Ізара. Висока вежа містить резерв води та підтримує постійний тиск води у двох наявних басейнах. Більший, розміром 12х31 м, був початково “чоловічим” басейном, менший же, розміром 11х18 м, аж до 1989 року виключно жіночим. Від початків присутня римська парна. До 1978 року в підвалах була “ванна для собак”, як і 86 окремих ван та 22 “душових кімнат”. Оскільки в 20-му ст. вани та душові поширилися майже по всіх приватних помешканнях, ця частина купалень не використовувалася дуже давно; зараз декілька з тих ван лишили з демонстраційною метою.
|
|
| Записано в: Німеччина Немає коментарів | |
Післямарафонний вінегрет думок |
October 14th, 2018 @ 19:33
|
|
Епіграфом до цієї нотатки мав би бути анекдот про ворону, що летіла з лебедями в далекі краї, птаху сильну, горду і сміливу. Але не буде. Сьогодні мені вдався великий крок в спортивному житті офісного працівника: пробіг свій перший марафон. Повну дистанцію. І, позаяк зараз добре не буде, добре було вчора, вирішив ще й думки понаписувати, що в голову приходило. Ці думки будуть неструктуровані, просто всіляке різне. …перші 30 кілометрів люди зазвичай говорять. Потім говорять дуже мало і, в основному, щось типу “не вмирай прямо тут, лишилося Х кілометрів”. Усвідомлення часу Y для подолання цих Х кілометрів з кореляцією на поточний стан організму ентузіазму особисто мені не надто додає. …багато чого “виїжджається” на ендорфінах. В нормальному стані, страждаючи після 35 км (які мені особисто попалися на ненависну частину Мюнхенського марафону - музейний квартал) я би просто забив на біганину і пішов домів пити пиво. Але тут “ми ж за це заплатили”. Страждаєш, біжиш. Чи то пак, намагаєшся бігти. Трохи серйозніше, але мій улюблений контроль швидкості за каденсом (частота, кількість кроків на хвилину) після 30 км особисто для мене працював вже фігово: ноги втомлюються, крок скорочується і ті ж кроки на хвилину вже не приносять бажаний темп. Збільшувати каденс теж не дуже получається: пульс натякає, що це не найкраща затія. Ноги теж не в захваті. Ейфорія від підтримки, коли прийде хтось з друзів (Андрій, Настя!) перекриває будь-які страждання ще за 100 метрів до місця зустрічі. А якщо то перед фінішом - донавалюється (якщо це можна так назвати, гхм) вже просто на автоматі. Усвідомлення фінішу доганяється пізніше. Набагааато пізніше, навіть після мімімідальки. То було змагання з самим собою. Воно геть інакше. Загальна атмосфера події з постійною підтримкою глядачів (ну й нехай, що не свої - свої все одно потім прийшли, хоч і не домовлялися) дуже суне вперед. Посміхаєшся, піт тече, висихає на губах, тобою можна зализувати текілу, але пре. І вже потім, лише потім, виповзаючи з ванни вдома, можна закричати “Господар (тренінг план) подарував Доббі шкарпетку! Доббі вільний!”. Доббі вільний… до наступної ідеї “чи не взяти участь в он тій події…”. |
|
| Записано в: Потік свідомості Немає коментарів | |
Берізки десь неподалік Корчина |
October 9th, 2018 @ 20:49
|
|
|
| Записано в: Україною Немає коментарів | |
KISS |
October 1st, 2018 @ 22:04
|
|
Keep it simple, stupid… Пару років тому (вже казав, але нехай) прикупив за 25 ойро на ібеї старий велик, для поїзденьок по місту. Бо ж й свого шкода, і хороша ґума вартує відчутно, і обслуговувати треба, і … Внутрішній перфекціоніст не погодився на вбиті колеса. Та й, відверто кажучи, бавитися зі старою трансмісією теж було нуль бажання. “И тут Остапа понесло“… Певний час проект був законсервований, заважав, стоячи в куті. Цьогоріч мене відвідала муза, з’явилося переднє колесо з динамовтулкою (шини-то були, чого добру пропадати?), та, оскільки апетит приходить під час їжі, далі понеслося з заднім колом: спочатку була думка зібрати фікс, потім – синглспід (коліна ж бо не залізні), а тоді я набрів на мрію лінтяя: Sram Automatix. 2-швидкісна втулка з автоматичним перемиканням передач – о-о-о! Паралельно виявилося, що рульова теж відійшла в інакший світ, ну та нехай, чим далі в ліс – тим … Проміжна версія (beta 3 згідно внутрішнього маркування) обзавелась відсутністю трансмісії, кермом-бараном та переднім (поки що лише ним) гальмом. Та болотниками. Сьогоднішній тест показав всю красу та гармонію ровера з відсутніми перемикачами. Крути і їдь. Все. Ще треба час від часу покручувати кермом та гальмувати. Але загалом – просто крутиш і їдеш. Боюся лише, що так докручуся до оспіваного Шелдоном Брауном глухаря…  |
|
| Записано в: Потік свідомості, Роверове Немає коментарів | |
Плюси зливи в горах |
August 8th, 2018 @ 10:27
|
|
3 роки тому тікали від такої ж вбивчої спеки, як-то останніми тижнями, на Цуґшпітце. Тоді в квартирі було +31° і хотілося спати у ванні. А там, нагорі, було +15°. Пригадую, що в Гарміші на парковці люди з сусіднього авта з подивом дивилися на нас, коли ми діставали з багажника куртки. Правда, при вершині їх подив дещо змінився. А ми ще й в сніжки побавилися ) Зараз вдома +27° – старий будинок все ж таки прогрівся… куди б то видертися?
|
|
| Записано в: Різне Немає коментарів | |
Працює на Wordpress.
© 2008-2016 Alex Nedovizii.
© 2008-2016 Alex Nedovizii.